Студенти ДМПЕН не керуються принципом «диплом заради диплома»

На запрошення о. Романа Фігаса, координатора ДМПЕН, автору цих рядків випала нагода вже другий рік поспіль спробувати свої сили у якості викладача цієї програми, зокрема такого курсу «Вплив мас-медіа на формування суспільних та релігійних цінностей», а з минулої осені – курсу «Методологія». На початку були певні сумніви, вагання в тому, чи така дистанційна форма викладання буде ефективним засобом для того, щоб навчати інших. Адже мій досвід – це живе спілкування в аудиторії з багатьма студентами, які не так давно отримали шкільний атестат, а тут доведеться працювати у віддаленому режимі, через монітор, і готувати матеріали, формулювати завдання для людей, яких не бачив жодного разу...

Поборовши згадані чинники, на першому році викладання відчув певні переваги дистанційної форми навчання. По-перше, досить зручною є система розміщення навчальних матеріалів на сайті ДМПЕН та простим є спосіб перевірки відповідей студентів. Більше того, частина з них пояснює, з якої причини вони вчасно не виконали певного завдання: хтось працює допізна, у когось виникають технічні проблеми, комусь треба більше часу на написання роботи і осмислення матеріалу та ін. Отримання регулярних, і в той же час змістовних відповідей на завдання через Інтернет мотивує до того, щоб краще готуватися до наступних занять.
По-друге, менша кількість студентів дала мені змогу глибше аналізувати їхні роботи, писати коментарі з приводу певних тверджень, отримувати контраргументи та ін. Уявіть ситуацію, коли на факультеті журналістики маю справу з 10 творчими роботами протягом години і двадцяти хвилин (стільки триває пара), і цей час відведений на заслуховування, а на аналіз практично не залишається часу.

По-третє, моє дворічне викладання на ДМПЕН в рамках вищезгаданих курсів дає підстави твердити, що більшість студентів не керуються принципом «диплом заради диплома», а їм справді потрібні знання. В процесі своєї педагогічної практики бачив і бачу різні категорії студентів, які навчаються в університеті, і частина з них не усвідомлює, навіщо вони обрали певний фах, особливо журналістику, яка потребує стількох знань і творчих зусиль. Студенти ДМПЕН – особи сформовані, з певним життєвим досвідом, з відповідною мотивацією і спрямовані на те, щоб отримувати наукові напрямки для свого подальшого зростання.

ДМПЕН лише робить перші кроки у своєму розвитку, залучаючи викладачів різних Церков, різного світогляду, і це робить її універсальною в тому сенсі, що студенти можуть обирати те, що їм потрібно, вони не затиснуті в рамки обов’язкових навчальних курсів, подібно до державних закладів освіти. Можливість вибору і для викладача (не вкладена у рамки шаблонів, а власна розробка курсу), і для студента на ДМПЕН – це важливий чинник їхньої свободи, яку культивує Український Католицький Університет.