Юлія Дідура, студентка ДМПЕН, про духовні реколекції

Ми поселились у реколекційний будинок в п’ятницю ввечері, розпочали нашу зустріч Акафістом до Богородиці. Потім ми смачно повечеряли й пішли на духовну науку. Там ми мали нагоду познайомитись ближче, а також кожен відповів на питання : «Що є християнство?». Для студентів богословського факультету це не мало б бути складно. Цікаво було те, що завдання полягало не в тому, щоб дати правильне визначення, але коротко сформулювати наше розуміння цього феномену, чим воно є для кожного з нас особисто… Ми прочитали «послання до Діогнета» – твір невідомого християнського автора ІІ ст. – «Християни не відрізняються від інших людей ні країною, ні мовою, ні життєвими звичаями. Вони не заселяють окремих міст, не вживають якоїсь особливої мови, в їхньому способі життя немає нічого особливого… Тільки їх навчання – це не плід людської думки і не вигадка людей, які шукають новизни; вони не схиляються до жодного людського вчення… Вони у плоті, але не живуть за законами плоті, перебувають на землі, але є громадянами Неба…» - це дало нам певне натхнення для роздумів.

Наступний день розпочався з Служби Божої, потім ми мали нагоду послухати священика УАПЦ, протоєрея Володимира Генцьора, який нам також розповідав про християнство, так як наскрізною темою наших реколекцій було саме «відкриття християнства» у власному житті, в Церкві, в суспільстві. О. Володимир назвав студентів «елітою суспільства», яка має випрямляти «стержень християнства», на якому твердо стоїть наша державність, але який був деформований та викривлений у силу певних історичних подій. Пізніше ми «працювали в групах» - обговорювали запропоновані о. Ігорем питання: «Україна – християнська держава» та «Чи вивчення дітьми в школі Заповідей Божих» може змінити їх на краще?», а потім ділились своїми ідеями. Було важливо не так відповісти « чи Україна є дійсно християнською державою?», як через обговорення проблем суспільства дати відповідь для себе, яким християнином є кожен з нас. «Християнина від юдея, мусульманина, атеїста… відрізняє одне – любов до ворогів… Зректись старої людини й народитись новою… Наслідувати Христа, бути другим Христом… Виконувати в житейському ланцюгу роль «громовідводу»… Прощати й любити тих, які нас не розуміють, в яких злі наміри супроти нас – давати оточуючим потрібне, коли вони найменш того достойні», - говорив о. Ігор. Щодо другого питання, то майже всі погодились: «Так, діти повинні вчити християнську етику!» Однак питання залишається відкритим щодо якісного наповнення цього процесу, так як «знання закону не забезпечує його виконання», тобто «інтелектуальне осмислення віри» звичайно потрібне, але сама віра є даром Зверху – в цьому відкривається ще одна місія християнина – нести факел живої віри в люд Божий.

Одним словом, було цікаво. Реколекції завершились успішно – ми відпочили, зарядили свої «духовні акумулятори», за що щиро дякуємо о. Ігорю та організаторам цих днів духовної віднови.