Пізнати іншого, щоб прийняти.

Так вже склалося, що завдяки Брему Стокеру та іншим любителям казок про Дракулу, Трансільванія асоціюється зазвичай саме з цими оповідями, для декого взагалі напівреальна чи навіть вигадана місцевість на краю світу, де ночами завивають вовкулаки і бігають упирі. Насправді ж це дуже мальовнича частина Румунії, в українській традиції її ще прийнято називати Семигород, вона має реальну і доволі драматичну історію, а сьогодні живе своїм цілком звичним устроєм, розвивається, обживається в об’єднаній Європі.

У цьому мали можливість переконатися студенти МПЕН та ДМПЕН Українського Католицького Університету. У жовтні вони побували у містах Клуж (провінція Трансільванія) та Орадея (провінція Банат) з ознайомчо-навчальним візитом на запрошення Протестантського теологічного інституту в Клужі, студенти якого минулого року гостювали в УКУ. У цьому закладі навчаються майбутні пастори реформованої (кальвіністської), лютеранської та унітарної (антитринітарної) церков. Переважно це угорці та нащадки саксів. Для цих етнічних громад Румунії протестантизм є традиційним віросповіданням. Він є важливим чинником збереження власної самобутності. Хоча є багато і угорців-католиків. У провінціях Банат і Трансільванія, які довгий час належали до Угорщини, проживає відповідно майже 32% і 18% угорців.

Хоч Румунія це традиційно православна країна і більшість румунів – майже 87 відсотків – православні, окрім Румунської православної церкви та протестантських церков діє тут і Румунська греко-католицька церква, яка за часів комуністичного правління була заборонена і перебувала в підпіллі, і Вірменська католицька церква.

В часі відвідин українські студенти, що вивчають екуменічне богослов’я, мали нагоду побувати храмах різних конфесій в Орадеї та в Клужі. Більшість наших студентів в Орадеї вперше побували у синагозі, щоправда, сьогодні вона недіюча і перебуває у досить плачевному стані. В православній церкві в Орадеї чекала приємна несподіванка: жіночка, яка прислуговувала в ній, виявилася українкою і дуже втішилася почувши українську мову, радо розповіла про храм. У православному монастирі в с. Никола, що в околицях Клужа, є чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Як розповів чернець цього монастиря, вона кілька разів дивним чином «плакала», передвіщаючи біди і гоніння на православ’я. В греко-католицьких церквах у Трансільванії досить багатолюдно на службах, але як для нас трохи не звично: дуже багато латинських елементів. Вражають багатством убранства православні храми, особливо кафедральний собор в Клужі та надзвичайної краси каплиця Православного теологічного інституту. Протестантські храми значно простіші в своєму убранстві, багато з них є дуже давніми. Так, храмова будівля в угорському селі Сік зведена 1241року. Уся ж поїздка в це село була також надзвичайно цікавою та пізнавальною, дала можливість ближче познайомитися з культурою та побутом румунських угорців, скуштувати справжнього боґрачу. До сьогодні його мешканці і в будень, і у свято вдягаються у традиційний національний одяг. У селі діє садиба-музей.

У неділю учасники поїздки взяли участь в Службі Слова в Протестантському теологічному інституті. Також гості та господарі у коротких презентаціях ближче познайомили одні одних зі свою культурою, історією, розповіли про свої церкви та навчальні заклади.

Доволі не просто було розібратися у всіх цих історичних та релігійно-конфесійних реаліях, набагато легше було подружитися з господарями, адже це щирі, відкриті до спілкування і дуже життєрадісні молоді люди. І хоч не завжди вистачало слів, адже спілкуватися можна було лише англійською, російську тут розуміє хіба старше покоління (і то не дуже хоче признаватися в цьому), порозуміння було завжди. Такий особистий контакт значно краще, ніж десятки прочитаних книжок чи статей про екуменізм, зближує, допомагає позбутися стереотипів, зрозуміти і прийняти іншого таким, як він є. Як відзначали румунські угорці, спілкуватися з нашими студентами їм було набагато легше ніж з тими, які приїжджали до них з Європи, на відміну від них наші завжди сприймають як рівних і не виявляють зверхності.

Організатором поїздки виступила місіонерська організація Kerk in Aktie «Церква в дії». Заснована протестантськими церквами Нідерландів, вона діє в Східній Європі, Африці, Південній Америці. Ця організація допомагає церквам нав’язувати стосунки, будувати мости, знаходити порозуміння та об’єднувати зусилля для вирішення багатьох гострих питань сучасності. «Сьогодні Kerk in Aktie тісно співпрацює з Інститутом екуменічних студій у налагодженні діалогу між церквами, – каже її представник, доктор богослов’я, пастор Гелен Зорґдраґер. – Ми їздили в Клуж, щоб побачити різноманіть церков Трансільванії, як вони співпрацюють, які специфічні питання виникають у їхньому діалозі, і як це може допомогти нам в Україні».

Львів – Орадея – Клуж – Львів

Ольга Хворостовська, студентка ДМПЕН